Відпустки по догляду за дитиною[2]

Згiдно зi статтею 18 Закону України “Про вiдпустки” вiд 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далi – Закон) пiсля закiнчення вiдпустки у зв’язку з вагiтнiстю та пологами за бажанням жiнки їй надається вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку. У перiод перебування жiнки у вiдпустцi по догляду за дитиною вона може за бажанням працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберiгається право на одержання допомоги в перiод вiдпустки по догляду за дитиною. Пiдприємство за рахунок власних коштiв може надавати жiнкам частково оплачувану вiдпустку та вiдпустку без збереження заробiтної плати по догляду за дитиною бiльшої тривалостi.
Вiдповiдно до вимог частини третьої статтi 56 КЗпП,  робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працiвникiв. Тому жiнцi, яка перебуває у вiдпустцi по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку i працює на умовах неповного робочого часу, має бути надана щорiчна вiдпустка. Це узгоджується також зi статтею 9 Закону № 504, згiдно з якою до стажу роботи, що дає право на щорiчну основну вiдпустку, зараховується, зокрема, час фактичної роботи (у тому числi на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається вiдпустка.